Cпецпроекти

9 міфів та упереджень про людей із порушеннями слуху


Наприкінці вересня, коли світ святкував Міжнародний день людей із вадами слуху, на каналі «1+1» вийшов сюжет про слабочуючих в Україні. У сюжеті йде мова про те, як жахливо живуть люди з вадами слуху в Україні, а також про те, що скоро їх усіх врятує «справжнє диво під назвою кохлеарна імплантація».

Редакторка bit.ua Маша Сердюк подивилася сюжет і, сповнена обурення, спростовує найпопулярніші міфи та стереотипи про глухих і людей з порушеннями слуху. А також розповідає про власний досвід.

Міф перший. Усі люди з порушеннями слуху — глухонімі

Ні. По-перше, порушення слуху не означає, що людина глуха. По-друге, якщо людина не чує, зовсім не означає, що вона не вміє розмовляти. Я, приміром, втратила слух у п’ять років, після того як вже навчилася говорити. І проблем з комунікацією ніколи не мала. Інша річ, що деякі люди з порушенням слуху можуть розмовляти трошки інакше: іноді їхню мову можна сприйняти за іноземний акцент. Це пов’язано з тим, що люди не чують звуки у повному обсязі, тому не можуть правильно їх відтворювати.

Порушення слуху не означає, що людина глуха. Якщо людина не чує, це не означає, що вона не вміє розмовляти.

По-третє, жестова мова — це також мова, тому якщо навіть людина зовсім глуха, але володіє жестовою мовою, то знову-таки її не можна назвати німою, бо вона вміє розмовляти.

Міф другий. Людям зі слабким слухом треба кричати, щоб вони тебе почули

Не треба. Серйозно. Якщо я кажу «говоріть зі мною голосніше, я погано чую» (а я часто розпочинаю знайомство з цієї фрази), то це не означає, що треба кричати мені у вухо немов недорізане порося. Це означає, що треба трошки підвищити голос. Або говорити чіткіше — іноді проблема з комунікацією виникає через те, що людина нечітко вимовляє деякі звуки: занадто шипить або ковтає закінчення слів.

Міф третій. Усі люди з вадами слуху вміють читати по губах і знають жестову мову

Не всі. Вміти читати по губах або розмовляти жестовою мовою — окрема наука, якій треба вчитися. А ті, хто і вміє читати по губах, розуміють, як правило, максимум 60% інформації, оскільки кожна людина має індивідуальну артикуляцію, і зрозуміти абсолютно кожного досить складно.

Міф четвертий. Жестова мова універсальна для всіх народів світу 

От і ні. Кожна країна має власну жестову мову. У світі налічується понад 120 жестових мов і ще більше  діалектів жестових мов (так, навіть у жестовій мові є суржик). Окрім того, майте на увазі, що жестові мови зовсім не прив’язані до словесних мов. Тому, незважаючи на те, що у Великобританії, Америці та Австралії люди говорять англійською, глухі люди у цих країнах використовують окремі жестові мови — британську, американську й австралійську, — які дуже відрізняються одна від одної. В Україні люди використовують українську жестову мову, яка також є унікальною.

Жестові мови зовсім не прив’язані до словесних мов.

У більшості країн світу жестова мова визнана на національному рівні, у деяких країнах — наприклад, у Новій Зеландії — ця мова має статус державної, в інших — жестова мова володіє особливим статусом в освіті, а ще десь право на користування жестовою мовою закріплене в Конституції.

І так, не плутайте жестову мову із дактилюванням. Жестова мова складається із жестів, кожен з яких робиться руками у поєднанні з мімікою, формою або рухом рота та губ. А от дактиль, тобто дактильне мовлення — це комунікація за допомогою пальцевої абетки, коли кожну літеру у слові показують пальцями окремо.

Міф п’ятий. Люди з вадами слуху — неповноцінні члени суспільства

Білл Клінтон, Рональд Рейган, Жан-Клод Ван Дамм, Барбара Стрейзанд, Холлі Беррі, Джерард Батлер, Стінг, Джоді Фостер і Вупі Голдберг — це лише маленька частина відомих людей, які мають проблеми зі слухом. Люди з вадами слуху можуть керувати державами, збирати стадіони та отримувати «Оскар» — чим вони неповноцінні? Я вже мовчу про Бетховена: погіршення слуху в нього почалося ще до того, як йому виповнилося 30 років, проте глухота, що прогресувала, аж ніяк не завадила йому створювати музичні шедеври.

Білл Клінтон, Джоді Фостер і Вупі Голдберг, до речі, користуються слуховими апаратами. Втім, як і співак Стінг, який не бачить жодної проблеми у зниженні слуху та називає це «логічним продовженням гучної кар’єри».

Тут усе насправді дуже просто й залежить від того, як ти сам позиціонуєш себе: якщо соромишся свого порушення слуху, то ти сам у першу чергу вважаєш себе неповноцінним членом суспільства. І як в такому випадку тебе мають сприймати інші?

Міф шостий. Люди з вадами слуху можуть працювати лише на низькооплачуваній роботі

Цей міф розповсюджений лише у країнах пострадянського простору. На Заході ця хвороба аж ніяк не  заважає людям працювати там, де їм хочеться (дивіться попередній пункт).

Зі свого боку можу сказати, що мій маленький нюанс (не люблю слово «недолік») жодного разу не завадив мені отримати роботу, яку я хотіла. Мені відмовляли через брак досвіду або через те, що я просила забагато грошей. Але жодного разу не казали «сорі, ми не візьмемо тебе на роботу, бо ти глуха».

Міф сьомий. Кохлеарний імплант — панацея від глухоти

Саме цей міф, власне, і був основною темою сюжету «1+1». Кохлеарну імплантацію подали як справжнє диво останніх років. Хоча цій інновації насправді вже більше 60 років: перший кохлеарний імплант винайшли у 1957 році. Суть цього методу полягає в тому, що частину імпланту людині хірург вживляє в середину вуха, а другу частину разом із процесором розміщують на вусі та голові пацієнта. Процесор вловлює звуки та мову, після чого передає їх через шкіру до внутрішньої частини голови.

Але суть в тому, що така операція підходить далеко не всім, у той час як журналістка ТСН переконує, що саме «ця іновація» стане кінцем країни глухих. «Покоління глухих фактично зникає. Наступне десятиліття мало б бути останнім поколінням країни глухих», — йдеться у сюжеті, з якого можна зробити висновок, що кохлеарні імпланти можна ставити геть усім, аби тільки були гроші.

На жаль, це неправда. Є люди, яким кохлеарна імплантація протипоказана, є люди, яким вона просто не допоможе. А якщо людина і встановлює такий імплант, то це зовсім не означає, що вона одразу перестане погано чути: потрібен тривалий період післяопераційної реабілітації, протягом якого відбувається адаптація, а також навчання чути (так, цьому також треба вчитися).

Міф восьмий. Перевіряти слух дітям треба змалку, але це роблять лише в деяких перинатальних центрах

Перевірка слуху в немовлят називається «скринінг». Окрім «деяких перинатальних центрів», скринінг роблять також у центрах, які працюють з проблемами слуху — тут, як-то кажуть, ґуґл вам у поміч. У Києві, наприклад, скринінг слуху малюкам роблять у медичному центрі слухової реабілітації «Аврора», де можуть обстежити навіть новонароджених. Активна участь дитини для такої перевірки слуху не потрібна, тому нехай вас не хвилює питання, що ваш малюк ще не вміє говорити.

Статистика каже, що кожна десята людина у світі втрачає слух і навіть не підозрює про це.

Важливий момент: скринінг слуху треба робити дітям якомога раніше. Чим раніше виявите проблему, тим раніше почнете її вирішувати. І тим раніше дитина почне чути звуки та вчитися розмовляти.

Міф дев’ятий. У мене немає проблем зі слухом, я нормально чую

Кльово, вітаю тебе. Але статистика каже, що кожна десята людина у світі втрачає слух і навіть не підозрює про це. Причиною раптової втрати слуху може стати будь-що: інфекції, надмірний шум (приміром, гучна музика на концерті або стрілянина в тирі), неналежне використання деяких медикаментів та багато інших факторів. Водночас та ж сама статистика стверджує, що у 60% випадків втрату слуху можна попередити, якщо просто сходити на плановий огляд до лікаря.

Мій слух стабільний вже два десятки років поспіль. Я знаю це абсолютно точно, оскільки кожен рік роблю комплексне обстеження слуху. Мене нічого не тривожить, я просто спокійно сплю, якщо раз на рік відвідую сурдолога — так називається лікар, який знається на «вушних проблемах».

Перевірте слух, будь ласка. Це зовсім не боляче, не страшно і навіть весело: вам у вухо будуть пікати, пшикати, шипіти і говорити різні звуки. А ви просто будете їх повторювати або натискати спеціальну кнопку, коли крізь шум вітру почуєте комариний писк. Жізнь така штука, знаєте, її ніхто не пойме, як-то кажуть. Краще перестрахуватися.

#bit.ua
Читайте нас у
Telegram
Теги:
Ми в Телеграмі
підписуйтесь

Повідомити про помилку

Текст, який буде надіслано нашим редакторам: